Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гомонливий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гомонливий
Берлін: Українське слово, 1924

Гомонли́вий, а, е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Лубен. у. Параска знов весела і гомонлива. Г. Барв. 107. 2) Шумный.