Словарь української мови (1924)/гомонливий
Зовнішній вигляд
◀ гомоніти | Словарь української мови Г гомонливий |
гомонуха ▶ |
|
Гомонли́вий, а, е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Лубен. у. Параска знов весела і гомонлива. Г. Барв. 107. 2) Шумный.