Словарь української мови (1924)/гончарь
| ◀ гончарський | Словарь української мови Г гончарь |
гончарювати ▶ |
|
Гонча́рь и ганча́рь, ря́, м. 1) Горшечникъ; выдѣлывающій, продающій глиняную посуду. Вас. 177. — бі́лий. Выдѣлывающій гончарныя издѣлія изъ глазури. Вас. 177. 2) Гончарь. Раст. Lycopodium clavatum. Вх. Пч. II. 33. Ум. Гонча́рик.