Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гопкати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гопкати
Берлін: Українське слово, 1924

Го́пкати, каю, єш, гл. 1) Прыгать, топать, прыгая. Вх. Лем. 404. 2) Як уже вийдуть на улицю, то то вже співают дівчата, а хлопці гопкают дружби. Грин. III. 510.