Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гордівник

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гордівник
Берлін: Українське слово, 1924

Гордівни́к, ка́, м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки. Г. Барв. 456.