Словарь української мови (1924)/горен

by Борис Грінченко

◀ горелі

Словарь української мови Борис Грінченко Г горен

горенити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Го́рен и горн, рна, м. 1) Горнъ въ кузницѣ. Грин. II. 74; Чуб. II. 239. У кузні коваль, забувши про залізо в горні, балакав з хуторянами про чорну раду. К. ЧР. 194. 2) Печь для обжиганія глиняной посуды. Шух. I. 263. Палає, як горен. Ном. 3) Известковая печь. Славяносерб. у.