Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/горобчик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
горобчик
Берлін: Українське слово, 1924

Горо́бчик, ка, м. 1) Ум. отъ горобець. 2) Родъ дѣтской игры. Ив. 65.