Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/городити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
городити
Берлін: Українське слово, 1924

Городи́ти, джу́, диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Чуб. V. 1114. Городив він раз із батьком хлів. Грин. I. 166. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Ном. № 8676. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху. Ком. Пр. № 780.