Словарь української мови (1924)/грабарь

by Борис Грінченко

◀ грабарський

Словарь української мови Борис Грінченко Г грабарь

грабарювання ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гра́барь, ря, м. 1) Землекопъ, лопатникъ. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу. Грин. III. 285.