Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гранит

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гранит
Берлін: Українське слово, 1924

Грани́т, ту, м. Гранитъ. Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. К. Іов. 18.