Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/грань

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грань
Берлін: Українське слово, 1924

Гра́нь, ні, ж. 1) Межа, граница. Саме на грані росте дуб. Лебед. у. 2) Грань, боковая плоскость въ многогранникѣ. 3) Крупные горящіе уголья. Каменец. у. ЕЗ. V. 194. Гн. II. 17. 4) = Границя 2, Cetrario islandica L. Вх. Зн. 12. 5) Раст. Sticta. Шух. I. 22.