Словарь української мови (1924)/гребець
| ◀ гребенястий | Словарь української мови Г гребець |
гребінець ▶ |
|
Гребе́ць, бця́, м. 1) Работникъ, сгребающій сѣно. Левч. 135. Грин. III. 128, 129. Хто йде — горох скубне: гребець скубне у жменю; іде косарь і жнець, — нагарбають в кишеню. Г. Арт. (О. 1861. III. 95). 2) Гребецъ, лодочникъ. Стор. II. 138. Ум. Гре́бчик. Пішла заміж за гребця, за гребчика молодця. Чуб. V. 924.