Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/греміти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
греміти
Берлін: Українське слово, 1924

Гремі́ти, млю́, ми́ш, гл. Гремѣть, издавать сильный, раскатистый звукъ. Грім гремить. Ой стучить-гремить з поля сторожа. Чуб.