Словарь української мови (1924)/громадити
| ◀ громада | Словарь української мови Г громадити |
громадитися ▶ |
|
Грома́дити, джу, диш, гл. Сгребать (о сѣнѣ, скошенномъ хлѣбѣ, горящихъ угольяхъ). Пійшли сіна громадити. Рудч. Ск. I. 80. Кочергою жар громадила. О курахъ: гресть лапами. На улиці півничок громаде. Мет. 122.