Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/груддя

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
груддя
Берлін: Українське слово, 1924

Гру́ддя́, дя́, с. соб. Комки (земли, глины). Дід уже і груддям кидав і палицею. Рудч. Ск. II. 37. Кинувся на незбиту дорогу, набрав груддя. Мир. ХРВ. 129.