Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/грякнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грякнути
Берлін: Українське слово, 1924

Гря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. III. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть съ грохотомъ, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.