Словарь української мови (1924)/гряничитися
| ◀ гряниця | Словарь української мови Г гряничитися |
гряничка ▶ |
|
Гряни́читися, чуся, чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: „сюди гряниця!“ а той каже: „сюди!“ ЗОЮР. I. 106. Скажи, де світ гряничиться не тьмою?