Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гряничитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гряничитися
Берлін: Українське слово, 1924

Гряни́читися, чуся, чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: „сюди гряниця!“ а той каже: „сюди!“ ЗОЮР. I. 106. Скажи, де світ гряничиться не тьмою?