Словарь української мови (1924)/грянути

by Борис Грінченко

◀ грянишний

Словарь української мови Борис Грінченко Г грянути

грянчастий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гря́нути, ну, неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. III. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. III. 200.