Словарь української мови (1924)/грім

by Борис Грінченко

◀ гріло

Словарь української мови Борис Грінченко Г грім

грімак ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Грім, гро́му, м. 1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) Раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. I. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259.