Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/грімучий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
грімучий
Берлін: Українське слово, 1924

Гріму́чий, а, е. Гремящій. Ой ні, не татаре, — християнська сила, мов хмарами грімучими, табор обложила. К. Досв. 7.