Словарь української мови (1924)/грішити

by Борис Грінченко

◀ грішитель

Словарь української мови Борис Грінченко Г грішити

грішка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гріши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Грѣшить. Хто спить, той не грішить. Ном. № 11291. 2) Гріши́ти на ко́го. Подозрѣвать кого, взводить напраслину, грѣшить. Не гріши на Бога — чорт діти забрав. Ном. № 933.