Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуготіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуготіти
Берлін: Українське слово, 1924

Гуготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Производить глухой шумъ. Далі стало вже гуготіти, мов клекоче море, або гуде великий вітер здалеку. Кв. Дивись, як гуготить огонь, наче у гуті. Черниг. г.