Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гудак

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гудак
Берлін: Українське слово, 1924

Гуда́к, ка, м. 1) Музыкантъ, скрипачъ. Гол. II. 121. Ой гудаки красно грають, а я не танцюю. Гол. IV. 500. 2) Насѣк.: скрипунъ, дровосѣкъ, Cerambyx. Вх. Уг. 234. Ум. Гуда́ченько. Заграй же мі, гудаченьку, як сам розумієш. Гол. IV. 480. Гудачо́к. Гол. IV. 373.