Словарь української мови (1924)/гудити
Зовнішній вигляд
◀ гудина | Словарь української мови Г гудити |
гудіння ▶ |
|
Гу́дити, джу, диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.