Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гудити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гудити
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́дити, джу, диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.