Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гулькнути

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гулькнути
Берлін: Українське слово, 1924

Гу́лькнути, кну, неш, гл. Юркнуть, нырнуть, внезапно появиться. Так і гулькнув у воду. Пора, бач, гулькнула не та. О. 1861. II. 176. 2) Кинуться, броситься, хлынуть. Угор. 3) Крикнуть, хрюкнуть. Угор.