Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуртом

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуртом
Берлін: Українське слово, 1924

Гурто́м, нар. 1) Совмѣстно, общими силами. Гуртом заспівали. Шевч. 61. Піймали щуку молодці, та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. 2) Оптомъ. Купуйте все гуртом.