Словарь української мови (1924)/гуртом

by Борис Грінченко

◀ гурток

Словарь української мови Борис Грінченко Г гуртом

гуртоправ ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гурто́м, нар. 1) Совмѣстно, общими силами. Гуртом заспівали. Шевч. 61. Піймали щуку молодці, та в шаплиці гуртом до суду притаскали. Гліб. 2) Оптомъ. Купуйте все гуртом.