Словарь української мови (1924)/гуска
| ◀ гусір | Словарь української мови Г гуска |
гусла ▶ |
|
Гу́ска, ки, ж. 1) Самка гуся, гусыня. Ном. № 4116. А щоб тебе гуска вбрикнула. Ном. 2) Соль въ столбикѣ, ступка соли. МУЕ. I. 98. Гуска соли. Шух. I. 101. 3) Родъ печенья. Попекли свахи гуски. О. 1862. IV. 34. (Нп). На тарілку кладе чарку горівки і гуску або колач. Грин. III. 506. 4) мн. Раст.: Nymphaea alba L. ЗЮЗО. I. 129. См. Латаття. Ум. Гу́сонька, гу́сочка. Нароблюють невеличких калачиків довгих (гусочки). О. 1862. IV. 13.