Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гуцюцю

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гуцюцю
Берлін: Українське слово, 1924

Гуцюцю́, меж. = Гуць-гуці. Въ слѣдующей приговоркѣ въ значеніи: дитя. А що мені по конях, по волах, коли в мене гуцюцю на руках. Ном. № 9261.