Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гільцем

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гільцем
Берлін: Українське слово, 1924

Гільце́м, нар. Гільцем голий. Совершенно неимущій; голъ, какъ соколъ. Черк. у.