Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/гінець

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Г
гінець
Берлін: Українське слово, 1924

Гіне́ць, нця́, м. 1) Гонецъ, курьеръ. 2) Лицо, которое обязано созвать на сходку членовъ цеха. Козел. у.