Словарь української мови (1924)/гірко

by Борис Грінченко

◀ гіркнути

Словарь української мови Борис Грінченко Г гірко

гіркота ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гі́рко, нар. 1) Горько. Гірко ззісти, жаль покинути. Ном. № 4775. 2) Горестно, горько, бѣдственно, тяжело. Обіллється гірко сльозами. Лукаш. Гірко зароби, солодко ззіж. Ном. № 9968. Ум. Гіре́нько, гірке́нько. Неня лиш заплакала гіренько. Федьк. Як гіренько і тяженько було відробляти, — годі і споминати.