Словарь української мови (1924)/гірло

by Борис Грінченко

◀ гіркота

Словарь української мови Борис Грінченко Г гірло

гірловий ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Гі́рло, ла, с. Гирло, одно изъ устьевъ рѣки. Браун. 5, 6. Друге (судно) дунайське гірло пожерло. АД. I. 188. З Дніпрового гірла широкого випливали. Шевч. 255. Жалкується Лиман морю, що Дніпр робить свою волю, свої гірла прочищає, Лиманові закидає. Грин. III. 592.