Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дверці

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дверці
Берлін: Українське слово, 1924

Две́рці, рець, ж. мн. Маленькая дверь, дверки. Пристав нові дверці до старої лазеньки. Ном. № 13295. Треба дощок добувати, хоромину будувати без віконець, без дверець, — там спить козак молодець. Чуб. V. 881. Ото всі посідали на коні, останній вийшов із дверець і сказав: „Дверці, замкніться!“ І двері замкнулись. Рудч. Ск. II. 141.