Словарь української мови (1924)/двигтіти

by Борис Грінченко

◀ двигтіння

Словарь української мови Борис Грінченко Д двигтіти

движати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Двигті́ти, гчу́, ти́ш, гл. Сотрясаться, дрожать. Кахикаючи, вони аж двигтіли, а їх товсті щоки дріжали, неначе по їх ходила дрібна хвиля. Левиц. Пов. 326. Змій той летить, — аж земля двигтить. Грин. I. 192.