Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/двихтіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
двихтіти
Берлін: Українське слово, 1924

Двихті́ти, хчу́, ти́ш, гл. 1) Колебаться. 2) Трястись. Така гладка: як іде, так аж двихтить. Харьк.