Словарь української мови (1924)/двойнити
Зовнішній вигляд
◀ двойлезний | Словарь української мови Д двойнити |
двойчатий ▶ |
|
Двойни́ти, ни́ть, гл. безл. Двоиться. Двойнить мені у очіх, та й годі. Навіщо не подивлюся я, то все двойнить мені. Харьк.