Словарь української мови (1924)/дворка
| ◀ дворічняк | Словарь української мови Д дворка |
дворняга ▶ |
|
Дво́рка, ки, ж. = Двірка. Гол. IV. 467. Їден чобіт на обцасі, а другий на корку; а хто хоче біду знати, най ся візьме дворку. Ой чи дворка, чи не дворка, аби в дворі була, уже ж вона, пане брате, робити забула. Чуб. V. 1067.