Словарь української мови (1924)/дворянин
| ◀ дворян | Словарь української мови Д дворянин |
дворянка ▶ |
|
Дворяни́н, на, м. 1) Дворовый человѣкъ. Дізналися дворяне та панськії козаки. Гол. I. 122. Ой мати криминина, чорні очі в дворянина. Мет. 114. 2) Дворянинъ. На безлюдді й Хома дворянин. Ном.