Словарь української мови (1924)/двоїти

by Борис Грінченко

◀ двоїстий

Словарь української мови Борис Грінченко Д двоїти

двоїтися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Двої́ти, двою́, двої́ш, гл. 1) Двоить. 2) Дѣлать или говорить одинъ разъ такъ, а другой — иначе. Він раз каже так, а раз инак: він сам двоїть. Екатериносл. у.