Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/двуличний

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
двуличний
Берлін: Українське слово, 1924

Двули́чний, а, е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемѣрный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.