Словарь української мови (1924)/двуличний

by Борис Грінченко

◀ двужон

Словарь української мови Борис Грінченко Д двуличний

ддати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Двули́чний, а, е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. Ном. 2) Двуличный, лицемѣрный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним. Шевч. 285.