Словарь української мови (1924)/двірець

by Борис Грінченко

◀ двір

Словарь української мови Борис Грінченко Д двірець

двірка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Двіре́ць, рця́, м. 1) Ум. отъ двір. Стань, матінко, край двірця; іде твоя дочка до вінця. Мет. 173. 2) Дворецъ. 3) Двіре́ць залізни́чний. Вокзалъ желѣзнодорожный.