Словарь української мови (1924)/деколи
Зовнішній вигляд
◀ деклямувати | Словарь української мови Д деколи |
деколишній ▶ |
|
Де́коли, нар. Иногда, кой-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не що-дня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. I. 23.