Словарь української мови (1924)/дерев'яніти
Зовнішній вигляд
◀ дерев'яниця | Словарь української мови Д дерев'яніти |
дерев'янка ▶ |
|
Дерев'яні́ти, ні́ю, єш, гл. 1) Деревянѣть. 2) Твердѣть, дѣлаться нечувствительнымъ, коченѣть. Вона почула, що дерев'яніє, холоне, що мороз розливається по всьому тілі. Левиц. I. 496.