Словарь української мови (1924)/держак

by Борис Грінченко

◀ державський

Словарь української мови Борис Грінченко Д держак

держално ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Держа́к, ка́, м. 1) Рукоять, ручка; эфесъ; древко у метлы, вилъ и пр. Мнж. 179. Шух. 224, 228. МУЕ. III. 30. Подай держак од лопати свата привітати. Лукаш. 133. 2) Нижняя часть кужівника. Шух. I. 307. Ум. Держачо́к. Коло скрині лежав замок та держачок від простих ножиць, що овець стрижуть. Екатер. у.