Словарь української мови (1924)/дзвенячий
| ◀ дзвенкач | Словарь української мови Д дзвенячий |
дзвизнути ▶ |
|
Дзвеня́чий, а, е. Звенящій, звонкій. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. I. 97.
| ◀ дзвенкач | Словарь української мови Борис Грінченко Д дзвенячий |
дзвизнути ▶ |
|
Словарь української мови — Д
дзвенячий
Борис Грінченко
1924
Дзвеня́чий, а, е. Звенящій, звонкій. Чутно її голосок дзвенячий. МВ. I. 97.