Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дзвяк

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дзвяк
Берлін: Українське слово, 1924

I. Дзвяк, ку, м. Металлическій звукъ.

II. Дзвяк! меж. для выраженія металлическаго звука. Було тільки сонця краєчок засвітить, уже й бряк і дзвяк по селу. МВ. I. 44.