Словарь української мови (1924)/дзиг

by Борис Грінченко

◀ дзибнути

Словарь української мови Борис Грінченко Д дзиг

дзиготіти ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Дзиг, меж. Правильнѣе: дзиґ (см.). Выражаетъ быстрое движеніе; у МВ. употреблено какъ существ. Я за нею.... а вона в мене попід рукою дзиг знов у хату, та на дзигу шторх мене у плечі. МВ. (КС. 1902. X. 148).