Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дзиґа

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дзиґа
Берлін: Українське слово, 1924

Дзи́ґа, ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Ном. № 5756. Біга як дзиґа. ЗОЮР. I. 147. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.