Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дзиґлик

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дзиґлик
Берлін: Українське слово, 1924

Дзи́ґлик, ка, м. Стулъ, табуретъ, треножникъ. Одягну тебе, обую, посажу як паву на дзиґлику, як гетьманшу та й дивитись буду. Шевч. 144. Царя на дзиґлик посадили. Котл. Ен. Ум. Дзи́ґличок.