Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дзюр

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дзюр
Берлін: Українське слово, 1924

I. Дзюр, ра, м. Ключъ, источникъ.

II. Дзюр! меж. Звукоподражаніе для выраженія теченія струи. Чарочко серебренька, в тобі горілочка солоденька. А ні сучка, а ні задирочка, як дзюр, так дзюр до донечка. Чуб. V. 1096. Хоч дзюр, та не кап! — казав циган, як заховавсь від дощу під дерево. Мнж. 115.