Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дзяволити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дзяволити
Берлін: Українське слово, 1924

Дзяволи́ти, лю́, ли́ш, гл. = Дзявкати. Чи чуєте, цуценя дзяволить? Г. Барв. 7. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить. Мил. 103.